Історія

1929-1940

Заснування та введення в експлуатацію

Будівництво заводу почалось у 1929 році. 1 травня 1932 року було здано в експлуатацію першу чергу турбогенераторного заводу. Його проектна потужність відповідала випуску 1,5 млн кВт в рік парових турбін. Першими стали до ладу чотири цехи: лопатковий, інструментальний, цех різних деталей та цех дисків і діафрагм.

Вже у 1932 році було виготовлено перший гідрогенератор для Дзорагетської ГЕС, дизель-генератор для Туркестано-Сибірської магістралі та Цветметзолота, статор для Плюмінстроя, відремонтовані 10 районних електростанцій та 12 турбін загальною потужністю 134 МВт, освоєно виробництво лопаток для турбін, які до цього поступали з-за кордону.

До кінця 1932 року було завершено розробку першого проекту турбогенератора потужністю 50 МВт, а на початку 1933 року введені в експлуатацію ще три цехи: крупної обробки, обмотувальний і складальний. Наприкінці року було освоєно виробництво 24 типів лопаток, відремонтовані турбіни для Каширської і низки інших електростанцій.

21 січня 1934 року Харківський турбогенераторний завод (ХТГЗ) ввели в експлуатацію.

У 1935 році з заводського стенду зійшла перша парова турбіна потужністю 50 МВт, а через три роки (26 липня 1938 року) була виготовлена парова турбіна потужністю 100 МВт і генератор до неї. На той момент це були найпотужніші турбіни.

З 1938 року завод почав випускати турбогенератори, гідрогенератори, синхронні компенсатори з водневим охолодженням. Їх створення стало важливим етапом у розвитку вітчизняного енергомашинобудування.

У 1939 році на ХТГЗ була виготовлена перша експериментальна стаціонарна газова турбіна, було освоєно виробництво турбозубчатих агрегатів для есмінців і крейсерів.

Детальніше Приховати
1940–1950

Воєнні та післявоєнні роки

Роки Другої світової війни стали для заводу серйозним випробуванням. В перші дні війни сотні робочих та інженерно-технічних робітників, не дочекавшись мобілізації, пішли добровольцями, а на самому заводі було створено народне ополчення, курси медсестер, сандружина, команда протиповітряної і протихімічної оборони.

Завод припинив виготовлення турбін і почав виготовлення оборонної продукції, випускав міномети, ремонтував танки.

Робота на підприємстві була призупинена лише за три дні до початку окупації Харкова – 21 жовтня 1941 року, а тим часом повним ходом йшов процес евакуації.

У ході евакуації ХТГЗ був розділений на декілька частин. Обладнання цеху, пов'язаного з виробництвом мінометів (82 верстати), було відправлено у м. Марксштадт (нині м. Маркс, Саратовської області) для виробництва тієї ж продукції. Устаткування ливарного цеху було передано Кусинському чавуноливарному заводу (нині м. Куса, Челябінської області).

Основне обладнання та кадри заводу зосереджувались у м. Свердловську (нині м. Єкатеринбург). Харківському колективу турбобудівників було передано недобудовану висотну будівлю Уральського турбінного заводу висотою 35 і довжиною 250 метрів. На 15 листопада 1941 року сюди прибуло 9 ешелонів обладнання і приблизно 800 кадрових робітників заводу, в тому числі 340 робітників, 350 інженерно-технічних працівників, 85 службовців.

Крім оборонної продукції, завод у 1943 році виготовив три турбозубчатих агрегати загальною потужністю 41 МВт, стаціонарну турбіну потужністю 25 МВт, в 2,7 рази збільшив виробництво запчастин для електростанцій і підприємств оборонної, хімічної й інших галузей промисловості.

Понад п'ять сотень турбобудівників воювали на фронтах зі зброєю в руках, з яких 490 були нагороджені різними орденами й медалями.

78 заводчан не повернулись з фронтів Другої світової війни. Імена полеглих в боях висічені на Меморіальній дошці, встановленій на території заводу.

23 серпня 1943 року Харків був звільнений і почалось відновлення підприємства.

Колектив турбобудівників, відновлюючи рідний завод і виробляючи продукцію для країни, одночасно брав участь у відновленні міського господарства.

В кінці 1944 року завод вже мав 374 одиниці верстатів і іншого виробничого обладнання із 700 одиниць, які необхідно було встановити відповідно до проекту відновлення заводу. За рік 250 верстатів були змонтовані і здані в експлуатацію. Швидко зростала чисельність робочих і службовців заводу – з 876 до 1664 осіб за рік.

У 1944 році для міста Харкова були відновлені і укомплектовані чотири турбіни загальною потужністю 68 тис. кіловатів; дві турбіни потужністю 22 тис. кіловатів для Києва, а також змонтовані турбіни для Севастополя, Калуги і Штеровської ДРЕС загальною потужністю у 28 200 кВт.

У другому півріччі 1944 року на заводі була виготовлена перша нова турбіна потужністю 50 МВт. Ця турбіна була змонтована в рекордно короткий термін на Зуївській електростанції і 31 грудня випробувана на холостому ходу на повне число оборотів.

У 1945 році заводом була випущена турбіна для Зуївської електростанції потужністю 50 000 кіловатів.

Впродовж 1945 року завод провів монтажно-ремонтні роботи на 55 машинах для енергосистем Москви, Донбасу, Харкова загальною потужністю понад 800 МВт.

У середині 1946 року конструктори заводу спроектували першу турбіну ВР-25-1; її потужність становила 25 МВт, швидкість 3 тис. оборотів на хвилину, тиск пару 90 атмосфер при температурі 500 градусів. Нова турбіна мала великі переваги перед агрегатами попередніх конструкцій.

У січні 1946 року завод був відновлений, а його виробничі площі досягли довоєнного рівня.

З 1948 року турбобудівники цілком перейшли на виробництво турбін високого тиску потужністю 50 і 100 МВт. У цьому ж році ХТГЗ почав готуватися до випуску стаціонарних турбін комплектно з генераторами. Крім того, завод відновив роботу з обслуговування електростанцій ревізіями, ремонтами та запчастинами.

Детальніше Приховати
1950–1990

Розвиток паро- і газотурбобудування

На рубежі 1950-х років остаточно визначився профіль Харківського турбогенераторного заводу як підприємства великого енергетичного машинобудування, що спеціалізується на виробництві потужних парових і газових турбін, сформувався кістяк інженерно-технічних робітників.

На початку 1954 року був розроблений проект нової парової турбіни потужністю 100 МВт (ВКТ-100). Ця турбіна повинна була знизити витрати палива на 5-6% у порівнянні з тими, що існували на той час, вітчизняними турбінами такої ж потужності. Через три роки був зібраний перший агрегат для Придніпровської ДРЕС, блок №5.

Одночасно з виробництвом турбіни ВКТ-100 на заводі завершували робоче проектування та підготовку до освоєння більш досконалої парової турбіни для теплових електростанцій потужністю 150 МВт – ПВК-150. У грудні 1958 року турбіна була змонтована на Придніпровській ДРЕС. Експлуатація машини показала, що вона на 8,5% економніша за турбіну ВКТ-100.

У 1960 році була виготовлена парова турбіна потужністю 300 МВт К-300-240 для Придніпровської ДРЕС, блок №11. Для цієї турбіни на заводі сконструювали унікальну лопатку довжиною 1050 мм, яка на той час не мала собі рівних у світовому турбобудуванні.

Створені науково-технічні заділи дозволили підприємству в 1960 р. виготовити унікальну на ті часи двохвальну газотурбінну установку ГТУ-50-800 потужністю 50 МВт для Харківської ТЕЦ-3.

У 1965 році було освоєно виробництво парових турбін потужністю 500 МВт (К-500-240). На той момент вони були найбільшими у світі одновальними агрегатами з чотирма циліндрами, розрахованими для роботи паром надкритичних параметрів. Перша така турбіна була встановлена на Назарівській ДРЕС в Сибірі.

В 1967 році був підготовлений проект модернізації турбіни ПВК-150. Нова турбіна – вона отримала позначення К-160-130 – виявилася вельми економічною і маневреною. Не випадково ця турбіна і сьогодні знаходиться в експлуатації на багатьох ТЕС. Так, у 60-і роки турбіни потужністю 160 МВт поставлялися на ТЕС Болгарії ("Мариця-Схід"), Угорщини ("Дунаменті"), Румунії ("Парошень").

У 1970–1980-і роки на парогазових установках на Молдавській і Невинномиській ДРЕС використовувались газотурбінні установки (ГТУ) з маркою Харківського турбінного заводу.

У 1969–1970 роках "Турбоатом" виконав проекти модернізації турбоагрегатів потужністю 300 і 500 МВт, які отримали після модернізації позначення К-300-400-2 і К-500-240-2.

У 1973–1984 роках була виконана низка проектів зі створення газотурбінної установки блочного типу ГТЕ-45 для автономної роботи й у складі парогазових блоків. Перша ГТЕ-45 потужністю 54 МВт була змонтована на Якутській ДРЕС у 1990 році.

Детальніше Приховати
1990-
наші дні
Наші дні
З 1990 року почався новий етап співробітництва з КНР і Кубою. Протягом 1990-1993 рр. "Турбоатом" поставив турбоустановки потужністю 320 МВт для теплових електростанцій, що будувалися, Нанкін і Інкоу (Китай). Для ТЕС Гавана на Кубі була розроблена і в 1991 році виготовлена турбоустановка К-220-130/3600.
У період з 1996 по 2003 р. "Турбоатом" в конкурентній боротьбі вперше самостійно виграв тендери та здійснив модернізацію турбін для АЕС "Пакш" (Угорщина) і АЕС "Ловііса" (Фінляндія).

Одним з основних напрямків роботи підприємства в період 1990-2000 рр. була участь в реконструкції та модернізації застарілого енергетичного обладнання гідроелектростанцій. З 1996 року підприємство брало активну участь в модернізації електростанцій Дніпровського каскаду, випускаючи гідротурбіни з поліпшеними енергетичними якостями, підвищеної надійності та екологічності.

Першою екологічно чистої модернізованої турбіною поворотно-лопатевого типу, розробленої на заводі, була гідротурбіна для Камської ГЕС. Відмінністю конструкції робочого колеса стало відсутність масла в порожнині його корпусу в зоні ущільнень лопатей, а також ланок кінематики, підшипників цапф лопатей, які працюють на самозмащувальних композиційних матеріалах.

За 1996-2002 роки було поставлено 18 комплектів гідротурбінного обладнання для реалізації першого етапу реконструкції ГЕС Дніпровського каскаду, в тому числі для Київської ГЕС, Дніпровської ГЕС-1, Каховської ГЕС.

У січні 1998 року набрав чинності один з найбільших за всю історію підприємства експортний контракт на постачання турбін до Індії для гідроенергетичного комплексу "Тері". В обсяг Контракту увійшли розробка, виготовлення, поставка, монтаж і пуск гідрообладнання в складі: 4 радіально-осьові гідротурбіни одиничною потужністю 280 МВт, 4 унікальних кульові затвора діаметром 4 м і стільки ж дискових затворів діаметром 5 м. У тендері за це замовлення брали участь понад десять міжнародних фірм.

За 2000-2014 роки реконструйовано та введено в експлуатацію п'ять з шести гідротурбін Дністровської ГЕС-1.

У період з 2001 по 2003 рік також були підписані контракти з реалізації проектів будівництва ГЕС Лардж, Котешвар, Туріал для Індії в кооперації з фірмою BHEL (Індія). ВАТ "Турбоатом" поставило в 2002-2003 рр. 3 робочі колеса діаметром 3,45 м і потужністю 43,5 МВт для ГЕС Лардж, в 2007-2009 рр. - 4 робочі колеса діаметром 4,4 м і потужністю 102 МВт для ГЕС Котешвар, в 2013 р. - 3 робочі колеса діаметром 2,65 м і потужністю 32,6 МВт для ГЕС Туріал.

Значною подією в історії підприємства стало підписання в 2002 році контракту з Національною корпорацією з атомної енергії Індії (NPCIL) на поставку обладнання турбоустановок для чотирьох енергоблоків двох індійських АЕС "Кайга" і "Раджастан" одиничною потужністю 240 МВт. Контракт успішно виконаний в 2006 р.

У 2003 році почався другий етап модернізації ГЕС Дніпровського каскаду. За період 2003-2017 рр. для ПрАТ "Укргідроенерго" реконструйовано і введено в експлуатацію гідротурбінного обладнання для 45 агрегатів Київської ГЕС, Каховської ГЕС, Середньодніпровської ГЕС, Канівській ГЕС, Кременчуцької ГЕС, Дніпровської ГЕС-2.

У Колумбії в 2003 р. на ГЕС Еррадура і ГЕС Вуельта були поставлені 2 дискових затвора діаметром 1,6 і 1, 8 м і 2 кульових затвора діаметром 0,9 м.

З 2003 по 2005 р. для ГЕС Ель Кахон (Мексика) були розроблені, виготовлені та поставлені дві радіально-осьові гідротурбіни з вбудованим циліндровим затвором одиничною потужністю 380,33 МВт, з робочим колесом діаметром 5,3 м. У 2007 році гідроагрегати ГЕС Ель Кахон пущені в експлуатацію.

Висока якість і підтвердження натурними випробуваннями гарантованих техніко-економічних показників роботи обладнання на ГЕС Ель Кахон стали вирішальним фактором при отриманні в 2008 р. аналогічного експортного замовлення на дві гідротурбіни РО 180-В-530 для ГЕС Ла Йеска (Мексика), а в 2009 р. розпочато поставку обладнання на ГЕС. У 2012 році гідроагрегати ГЕС Ла Йеска пущені в експлуатацію.

З 2004 року виконані роботи по модернізації турбін потужністю 200 МВт на Старобешівській, Курахівській та Луганській ТЕС.

У 2005-2013 рр. підприємство виконало ряд замовлень на поставку турбін нового покоління типу К-325-23,5 для Зуївської ТЕС, ТЕС "Аксу" (Казахстан), Новочеркаської ГРЕС, за розробку і впровадження яких "Турбоатом" удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки в 2009 році. У складі творчого колективу - генеральний директор В. Г. Суботін, генеральний конструктор Е. В. Левченко і головний конструктор парових і газових турбін В. Л. Швецов.

У 2006-2011 рр. виконано модернізацію проточних частин ЦНД турбін К-500-65/3000 Ленінградській, Курській, Смоленській АЕС. Роботи виконані на 21 турбіні. Налагоджено випуск трубних систем конденсаторів АЕС з титанового сплаву і нержавіючої сталі. Роботи виконані в 2011 - 2015 рр. для Нововоронезької, Балаковської, Ростовської, Калінінської АЕС. В даний час роботи виконуються на Південно-Українській та Запорізькій АЕС.

У 2009 році АТ "Турбоатом" виготовлено та поставлено чотири комплекти лопатей робочих коліс для поворотно-лопатевих гідротурбін ГЕС Інь Пань (Китай) і чотири комплекти робочих коліс для поворотно-лопатевих гідротурбін ГЕС Шеньсигоу (Китай).

У 2010 році АТ "Турбоатом" виконало допоставку гідротурбінного обладнання для двох радіально-осьових гідротурбін з кільцевими затворами Рогунської ГЕС (Таджикистан) потужністю 200,0 МВт з діаметром робочого колеса 4,835 м.

У 2011 році АТ "Турбоатом" виконало проектування, виготовлення, постачання і пуск в експлуатацію чотирьох радіально-осьових гідротурбін для Єгорлицької ГЕС-2 (Росія) одиничною потужністю 3,0 МВт з діаметром робочого колеса 1,9 м.

Будується в середній частині Дністра найбільша в Європі Дністровська гідроакумулююча електростанція повинна стати важливим стабілізуючим ланкою національної енергосистеми. Розробку основного обладнання для цієї станції здійснювали провідні українські підприємства енергетичного машинобудування, такі як ВАТ "Турбоатом", ДП "Електроважмаш", ВАТ "Запоріжтрансформатор" і ін. ВАТ "Турбоатом" для ДГАЕС розроблена вертикальна оборотна радіально-осьова гідротурбіна типу ОРО 170-В-730 з вбудованим кільцевим затвором з унікальними параметрами за розміром робочого колеса і по потужності гідромашини. Енергетичний комплекс Дністровської ГАЕС складається з семи гідроагрегатів і вводиться в експлуатацію декількома пусковими чергами. До складу першої черги ГАЕС входять три гідроагрегати (проектна потужність 972 МВт в генераторному режимі і 1263 МВт в насосному режимі). Починаючи з 2009 р. два гідроагрегати введені в експлуатацію. Перша черга з трьох агрегатів завершена в 2016 році. В цей час укладено контракт і виконується виготовлення, постачання і монтаж четвертої гідромашини Дністровської ГАЕС.

З 2014 по 2017 р. виконані наступні основні роботи по гідротурбінах:

проведено обстеження, капітальний ремонт і введення в подальшу експлуатацію кульового затвора діаметром 4,2 м Нурекської ГЕС (Таджикистан).

за контрактами з МБРР введені в експлуатацію три поворотно-лопатеві гідротурбіни ДніпроГЕС-2.

за контрактами з МБРР введені в експлуатацію дві поворотно-лопатеві гідротурбіни Кременчуцької ГЕС, третя знаходиться в стадії монтажу.

здана в експлуатацію шоста, модернізована поворотно-лопатева гідротурбіна Середньодніпровської ГЕС.

у 2016 році укладено контракт (тендер по ЄБРР і ЄІБ) на реконструкцію трьох гідроагрегатів з радіально-осьовими турбінами для Київської ГАЕС. В цей час розпочато реалізацію даного контракту.

у 2016 році укладено контракт (тендер по ЄБРР і ЄІБ) на реконструкцію семи агрегатів Канівської ГЕС. В цей час розпочато реалізацію даного контракту.

у 2016 році укладено два договори (єдиний постачальник) на реконструкцію двох агрегатів Канівської ГЕС. В цей час розпочато реалізацію даного контракту.

у 2017 році укладено договори на реконструкцію гідротурбіни Каховської ГЕС і поставку нового валу для гідротурбіни Середньодніпровської ГЕС.

у 2017 році укладено договір на поставку запасного (п'ятого) колеса для радіально-осьової гідротурбіни ГЕС Лардж, Індія.

З 2013 р по 2015 р були пущені такі парові турбіни:

турбіна потужністю 1100 МВт на блоці № 3 Ростовської АЕС - 19-а за рахунком тихохідна "турбіна-мільйонник" К-1100-60/1500, виготовлена "Турбоатомом", яка введена в експлуатацію,

турбіна К-540-23,5 на Екібастузського ГРЕС (Казахстан),

турбіна К-325-23,3 потужністю 325 МВт на Запорізькій і Трипільської ТЕС, яка прийшла на зміну К-300-240-2, яка вичерпала свій ресурс,

турбіна К-175-12,8 на блоці № 8 Добротвірської ТЕС - модернізована К-160-130,

модернізована турбіна із заміною конденсатора на блоці № 4 Балаковської АЕС.

змонтовані та введені в експлуатацію конденсатори блочно-модульного виконання з трубними системами з нержавіючої сталі на блоках № 1 та 2 Калінінської АЕС.

Завод завершив виготовлення і відвантаження 20-го "мільйонника" для 4-го блоку Ростовської АЕС.

У 2014 році укладено контракт на виготовлення і поставку двох турбін К-330-23,5 в повній комплектації модернізацію блоку № 6 Слов'янської ТЕС. Завершення робіт відбулося 2018 року.

У 2015 році підприємство уклало контракт на модернізацію ЦВД енергоблоків № 1-4 АЕС Пакш, Угорщина. Закінчення робіт відбулося в 2019 році.

У 2017 році АТ "Турбоатом" уклало контракт на модернізацію ЦВД і ЦНД 2-х турбін К-220-44 енергоблоку № 2 Мецаморської АЕС, Вірменія. Завершення виготовлення і відвантаження пристроїв проведено в січні 2019 року.
Детальніше Приховати