Керівник із досвідом бойових дій
Антон Шишкін до недавнього часу очолював моторний цех 106. Зараз він начальник генераторного та електротехнічного виробництва. Про свій трудовий шлях на підприємстві та про виробництво загалом він розповів пресслужбі.
- Мій трудовий шлях розпочався 2010 року, коли я прийшов на завод працювати майстром на верстаті з ЧПУ. Прийшов за фахом, оскільки моя освіта - механообробка деталей на автоматичних лініях. Хоча зізнаюсь, не думав, що доведеться працювати за спеціальністю, але життя склалося саме так.
- Професію обирали свідомо?
- Не зовсім. Сумніваюся, що в молодості ми замислюємося над тим, що працюватимемо за верстатом чи за якимось подібним фахом. Когось батьки змушують, когось обставини... Але зараз можу сказати, що робота подобається. Як на каторгу не ходжу.
- Перед влаштуванням на роботу сюди, знали щось про завод?
- Так, в загальних рисах мені було відомо що це за підприємство, яку продукцію випускає тощо. Просто відділ кадрів дуже вдало мене влаштував саме туди, де я зміг принести більше користі.
- Якими були ваші перші враження?
- Найбільше мене вразило навантаження та кількість людей, які працювали в той час на кількох змінах. Навіть були думки, що раптом я не впораюсь - велике виробництво, значна номенклатура деталей, але згодом всі побоювання зникли.
- З якими складнощами доводилося стикатися?
- Гадаю, що у керівника найбільші складності - це спілкування з колективом, оскільки всі люди різні, мають свої проблеми та особливості.
- Який ви начальник?
- Гадаю, що більш ліберальний. Я вважаю, що будь-який керівник, від змінного майстра до начальника дільниці, має бути сам ініціатором. Тобто неможливо все вирішувати через начальника цеху, на місцях керівники мають самі приймати необхідні рішення, щоб не гальмувати виробничий процес. Звісно, що як начальник цеху я несу відповідальність за дії своїх підлеглих. Але в мене хороший колектив, якому я всіляко довіряю.
- Не так давно ви очолювали моторний цех. Чим він займається?
- Цей цех займається виготовленням тяглових електродвигунів для рухомого складу, серед яких ЕД-118, ЕД-133 та багато інших. Також виготовляємо електродвигуни для тролейбусів, трамваїв. Не так давно ми вперше виготовили абсолютно новий двигун АД-933 у кількості 33 штук. Це розробка нашого конструкторського бюро.
Також цех займається ізолюванням секцій котушок на агрегати для 120 цеху.
Серед значних замовлень, які мені, як начальнику цеху доводилося виконувати, можу згадати ремонт двигунів ЕД-118 для Польщі в 2019 році. Особливість була в тому, що за контрактом вони мали бути відремонтовані дуже швидко, але виробництво було сильно завантажено, нюансів по ремонту теж вистачало. І в цьому авральному режимі нам вдалося виконати роботу якісно та у встановлені терміни. На початок вторгнення ми встигли відремонтувати понад 300 таких електродвигунів.
- А в чому зараз полягають Ваші обов’язки?
- У мої обов’язки входить планування, організація та контроль усіх етапів виробництва. Контроль за якістю продукції, забезпечення дотримання стандартів якості та технологічних процесів.
- Ранок 24 лютого 2022 року...
- Розпочався з вибухів та прильотів недалеко від місця мого проживання. Втім, я все одно вирішив йти на роботу. Транспорт не ходив, керівництво не змогло дати нормальної відповіді. Наступного разу на роботу я вийшов наприкінці квітня. На наших складах лежали двигуни, які ми виробляли для країни-агресора, тому було прийнято рішення переробити їх для Польщі. Тому фактично з кінця квітня з мінімальною кількістю людей, яких змогли зібрати, ми почали роботу з "модернізації".
Майже всі, хто працював на той час, були чоловіки. Тільки одна жінка в нас була - машинистка крану. Працювали під вибухами, на тлі прильотів. Зараз, звісно, кістяк цеху вже повернувся, а тоді працювали всі, хто був у місті.
Хотів би відзначити Надію Рєзуненко та Віру Юрченко, які в перші дні повномасштабного вторгнення допомагали вантажити обладнання та виконувати потрібну роботу. Також хочу згадати Юрія Петренка, начальника дільниці, який допоміг організувати роботу, вивести людей тощо. Володимир Ткаченко також зіграв велику роль в армуванні та здаванні двигунів, що було необхідно виконати.
Серед досягнень, не тільки своїх, але й моїх заступників, вважаю те, що нам вдалося зберегти основний колектив, який зараз виконує поставлені задачі та контракти, не дивлячись на обставини, що склалися у місті та країні.
Підприємству хочу побажати закінчення війни, щоб наше виробництво повернулося у мирні часи, достатку та процвітання.
